Урумі (також зване «рішті» або «чуттувар» – «меч-спіраль») – давньоіндійська зброя у вигляді дуже гнучкого і тонкого меча. Як і з чурикою, традиція використання урумі збереглася тільки в бойовому мистецтві Каларіпаятту. Цей гнучкий меч застосовувався однією людиною під час бою з групою. Імовірно урумі виникає разом із Каларіпаятту, а це близько 1000 року до н.е.
Меч-спіраль був настільки гнучким, що воїни носили його обмотавши навколо талії як ремінь. Також його лезо можна було скрутити в спіраль і в такому вигляді зберігати зброю до використання за призначенням. До нашого часу не збереглося знахідок або згадок у літературі урумі з одним лезом, тому можна припустити, що гнучкий меч практично завжди мав більше ніж одне лезо на одній рукояті. Довжина клинка варіювалася в широких межах – від 1,5 метра до 6 метрів (у середньому 2 м), з шириною леза близько від одного до 3 см. Металева стрічка заточена з обох боків так що, яким боком не вдар – повз навряд чи пройде.
Урумі поєднує в собі якості меча і батога, об’єднаних в одній зброї. Незважаючи на те, що зовні гнучкий меч виглядає відносно нешкідливим, якщо на власника урумі хтось надумає напасти – йому явно буде непереливки, адже леза гострі як бритва. Урумі можна виконувати хльосткі удари (як батогом) і ріжучі (як мечем). Короткий багатолезовий варіант урумі зазвичай використовується в парі з невеликим металевим кулачним щитом. Ударом урумі можна виривати смуги шкіри і запросто перерізати гострою кромкою горло ворога. А найкращі майстри могли одним ударом зрізати у противника вуса. В одній з легенд Каларіпаятту розповідається, як один воїн убив дев’ятьох людей одним ударом свого урумі.
Нині ці шедеври давньоіндійського збройового мистецтва також ще виробляються. Однак володіння урумі зараз збереглося тільки в якості однієї з бойових технік Каларіпаятту і навчання йому займає близько дванадцяти років.
Фотографії дано в дзеркальному відображенні.
