Про небезпеку для людини нечутних вухом коливань надвисокої частоти – ультразвук – і наднизької – інфразвук – знали задовго до початку Другої світової війни. Однак учені нацистської Німеччини почали випробування впливу інфразвуку та ультразвуку на ув’язнених. Під час «експериментів» виявилося, що інфразвук виводить з ладу людей: у піддослідних починалися болі в животі, запаморочення, блювота, діарея, утруднене дихання. Крім того, різко порушувалася поведінка людей: неусвідомлені страхи переростали в паніку, люди намагалися накласти на себе руки або божеволіли.
Здавалося б, ученим вдалося знайти диво-зброю! Але всі спроби перенести випробування на полігони із закритих приміщень успіхом не увінчалися: не виходило спрямувати інфразвукові хвилі тільки в заданому напрямку, а їхній вплив чинився насамперед на персонал установки. Крім того, генератор мав занадто великі габарити, а відстань ефективного впливу – маленьку. Військові зробили висновок, що звичайний кулемет буде набагато ефективнішим.
Зазнавши невдачі з використанням інфразвуку, німецькі вчені зосередилися на інших акустичних ефектах, які могли бути використані як зброя.
Доктор Річард Валлаушек, який працював у Науково-дослідному інституті акустики в Тіролі, став очільником робіт зі створення випромінювача, що здатний викликати контузію або навіть смерть. Його установка «Звукова гармата» (Schallkanone) була готова 1944 року. У центр параболічного відбивача, діаметр якого становив 3250 мм, встановили інжектор із системою запалювання, з подачею метану і кисню.
Займання вибухової суміші газів проводилося приладом через рівні проміжки часу, створюючи постійний гуркіт потрібної частоти. Люди, які перебували на відстані менше ніж 60 метрів від установки, практично одразу непритомніли або гинули.
Однак Німеччина вже не мала часу на проведення дослідів. У січні 1945 р. Комісія з досліджень і розробок припинила фінансування робіт Валлаушека, «бо нинішня ситуація така, що використання акустичних хвиль як зброї незастосовне».
Установку захопили американські війська. У секретному бюлетені Intelligence Bulletin за травень 46-го року йдеться про таке: «На відстані менше 60 метрів від установки інтенсивність впливу така, що людина гине…» Утім, американці також дійшли висновку, що «зброя має сумнівне військове значення, оскільки радіус її дії невеликий».
