Отже, справа була у вісімдесятих, під час першої інтифади. Простіше кажучи, палестинці в масовому порядку виперли надвір і почали жбурлятися в ізраїльтян камінням. Як вручну, так і за допомогою пращ та рогаток.
Нормальна поліція таких каменярів розганяє як? Правильно – гумовими кулями, сльозогонкою та водометами. Але в нас за справу взялася армія. І якийсь мудрець вирішив, що, оскільки водомети в армії на озброєнні не перебувають, треба побудувати нашу ізраїльську оригінальну супер-пупер-толпоразгонялку.
А той, кому доручили цю штуку проектувати, чи чогось не того накурився, чи йому колись теж засвітили каменем, і він глибоко образився… Коротше, дах цьому шаленому генію звезло, і він вирішив: ах, ви з рогаток стріляти? Тож ми вам відповімо нашою надрогаткою!
Так народилася Хацацит. Уявіть собі воронку, з якої сиплеться щебінь. А навпроти падаючого струменя стоїть офігітельних розмірів вентилятор, який щебінь, що пролітає повз, з дикою силою жбурляє в ціль. Ну, ще там був направляючий жолоб. Дивіться, заздріть: диво високих технологій, самохідна автоматична супер-рогатка. Давидова праща в стилі кіберпанк.
Чого наш великий конструктор не врахував, то це руйнівного ефекту своєї хріновини. Бо натовп Хацацит, звісно, розсіювала блискавично, але дуже вже великий відсоток людей там на місці й залишався лежати, з переломами та забоями. Тож якщо розганяти, то дуже вже вона круто калічила людей, а якщо вбивати – так кулемет і дешевше, і ефективніше. Тому після перших разу-другого, коли супер-рогатки використовували на практиці, армія жахнулася і від гріха відправила їх на склад…
Фотографії дано в дзеркальному відображенні
