Усі знають: анархістка Фанні Каплан стріляла у Володимира Ілліча Леніна, але не вбила “вождя світового пролетаріату”. Однак, ким була Каплан, чому вона вчинила свій замах, і, головне, як її за це покарали більшовики, відомо далеко не всім.
Не Каплан, не Юхимівна і навіть не Фанні
Жінку, відому під ім’ям Фанні Юхимівни Каплан при народженні звали інакше. Фейга Хаїмівна Ройтблат з’явилася на світ 10 лютого 1890 року у Волинській губернії України.
Тато Фейги був меламед, що в перекладі з івриту означає “вчитель”. Дівчинка дуже рано почала цікавитися революційною діяльністю. 1905 року, коли в імперії палахкотіла Перша російська революція, 15-річна Фейга долучилася до гуртка анархістів, отримавши в революційному підпіллі кличку “Дора”. Сама ж Фейга представлялася всім як Фанні Каплан.
1906 року керівництво гуртка делегувало 16-річну дівчину до Києва для підготовки терористичного акту проти генерал-губернатора Сухомлинова. Разом із Дорою вирушив і її “цивільний чоловік” – революціонер Віктор Гарський (ім’я при народженні – Яків Шмідман).
Молоді люди зупинилися в київському готелі “Купецький”, у якому через деякий час стався вибух саморобного вибухового пристрою. Досі невідомо, хто саме необережно активував бомбу – Каплан чи Гарський. Осколки влучили Фанні в голову. Дівчина частково втратила зір, але вижила.
Після вибуху до готелю швидко стягнулася поліція. Фанні спробувала втекти, але її затримали. А ось Гарському вдалося втекти.
Перший вирок
Збереглася характеристика від 1906 року, написана київським поліцейським на Фанні Каплан:
“Дівчина єврейського походження, віком 16 років, без сталих занять та особистого майна, при собі має лише один рубль”.
5 січня 1907 року в Києві відбувся суд. Вирок був жорстокий: смертна кара. Утім, незабаром страту замінили на довічну каторгу: суд врахував те, що Фанні була неповнолітньою.
Відбувати покарання Каплан належало в Забайкаллі, у знаменитій Акатуйській каторжній в’язниці, в яку спочатку відправляли вбивць, а потім засуджених за політичними статтями.
Каплан, відповідно до діючих тоді правил виконання покарань, закували в кайдани і відправили по етапу. 22 серпня дівчина прибула до в’язниці.
В ув’язненні з’ясувалося, що вибух зашкодив здоров’ю Каплан набагато сильніше, ніж здавалося. 1909 року тюремний лікар виніс 19-річній Фанні невтішні діагнози: глухота, хронічний ревматизм суглобів і майже повна сліпота.
Доленосне знайомство
На каторзі Фанні Каплан познайомилася зі знаменитою есеркою Марією Спиридоновою. Ця дівчина, дочка тамбовського колезького секретаря, у віці 22 років скоїла на вокзалі Борисоглібська вбивство радника губернатора тамбовської губернії Г.М. Луженовського, який 1905 року керував придушенням селянських повстань.
Розповідь Спиридонової про те, як вона довго вистежувала свою жертву, як, нарешті, знайшовши момент, здійснила “правосуддя”, вразила Каплан.
Та й із політичного погляду Марія Спиридонова справила на Каплан найсильніший вплив. На відміну від анархістів, есери мали цілком конкретний план, як повалити ненависну владу і облаштувати Росію. Так Фанні Каплан стала есеркою.
Тяготи каторги
Фанні Каплан було вкрай важко в ув’язненні. Навіть важче, ніж іншим в’язням. Через вибух у неї було підірвано здоров’я, що посилилося вкрай важким нервово-психологічним станом. Тюремні лікарі писали, що сліпота Каплан посилилася саме на ґрунті постійних істерик.
Проте молода дівчина мужньо переносила страждання і не написала жодного прохання про помилування.
У 1913 році в імперії була чергова амністія. Звісно, Каплан не відпустили на волю, але термін її каторги скоротили до 20 років.
1917 року вибухнула Лютнева революція, після якої з в’язниць були відпущені всі політичні в’язні (і, на жаль, багато кримінальних). Вийшла на свободу і Фанні Каплан.
У 1906 році в кайданки було ув’язнено юну 16-річну дівчину, а в 1917-му каторжну в’язницю залишила 27-річна хвора жінка, що мала значно старший вигляд за свій вік.
Операція
Прямо з каторги Каплан вирушила до Москви, до своєї подруги Анни Пігіт. Дядько Анни володів прибутковим будинком на Великій Садовій вулиці – тим самим, який через деякий час Булгаков описав у романі “Майстер і Маргарита”.
Пігіт мешкала у квартирі номер 5, там же оселилася і Фанні Каплан.
Одразу після революції Тимчасовий уряд відкрив у Криму санаторій для політичних каторжників. Каплан без проблем отримала туди путівку і вирушила “на південь”.
Каплан вдалося отримати направлення в очну клініку доктора Гіршмана – одну з найкращих у Росії. Фанні вирушила до Харкова, де їй зробили вдалу операцію на очах.
Каплан почала розрізняти силуети і нарешті змогла орієнтуватися в просторі. Коли у Фанні закінчилася санаторна путівка, вона, не бажаючи виїжджати з Криму, зняла кімнату в Севастополі і стала вести освітні курси для місцевих жителів.
“Зловили його?”
У 1918 році Фанні Каплан відновила активні контакти з есерами. Жінка відвідує Раду партії соціал-революціонерів, знайомиться з видатними діячами цього політичного руху. Під час однієї із зустрічей голова Бойової організації есерів Григорій Іванович Семенов дає Каплан браунінг – так, про всяк випадок, часи-то неспокійні.
Наприкінці літа 1918 року Каплан повертається до Москви. 30 серпня на заводі Міхельсона в Замосковоріччі планувався великий мітинг робітників за участю головної зірки більшовиків Володимира Ілліча Леніна.
Одразу після мітингу Ленін попрямував дворами в напрямку свого автомобіля, як раптом пролунали кілька пострілів. Ілліч упав.
Шофер кинувся до революціонера, підняв його.
“Зловили його?” – запитав Ленін, непритомніючи.
Ілліч був упевнений, що в нього стріляв чоловік.
“Стрілець” у спідниці
Робітники кинулися шукати стрілка. На трамвайній зупинці на Великій Серхуповській вулиці робітник Іванов побачив жінку в довгій чорній сукні і в капелюшку. Іванов хотів поставити жінці запитання, чи не бачила вона пробігаючого повз стрільця, але та заявила, що постріл в Ілліча – її рук справа. Також Каплан додала щось на кшталт:
“Я стріляла за пропозицією соціалістів-революціонерів. Я виконала свій обов’язок з доблестю і помру з доблестю”.
Іванов затримав Каплан: та, втім, абсолютно не чинила опору. Жінку відвели на обшук. У Фанні було знайдено: залізничний квиток, трохи грошей, дзеркало і… нібито пістолет-Браунінг.
Але насправді, пістолет, прикріплений до справи як знаряддя злочину, був знайдений на території заводу Міхельсона членом партії більшовиків А.В. Кузнєцовим, який був присутній на мітингу і став свідком замаху. Наступного дня, 31 серпня 1918 року, він з’явився в Замоскворецький військовий комісаріат і написав про це заяву. Його негайно направили до ВЧК. Дуже дивно, але він з’явився там тільки 2 вересня 1918 року, після того, коли в газеті “Известия Ц.И.К. Советов Р.С.К.Д.” від 1 вересня було опубліковано звернення про допомогу слідству в розшуку знаряддя злочину. Факт наявності статті “Известия” є незаперечним доказом того, що жодної зброї у Фані Каплан виявлено не було, і всю версію про її причетність до замаху було побудовано виключно з її слів. Або нібито з її слів, оскільки, знову ж таки, через вкрай слабкий зір вона фізично навіть не могла б прочитати текст протоколу допиту, в якому слідчий міг написати все, що йому заманеться. По суті, слідчий міг підсунути їй для підпису навіть чистий аркуш.
Навіщо ви стріляли в Леніна?
Головне, що нібито хотіли зрозуміти слідчі: навіщо революціонерка Каплан стріляла в “вождя світової пролетарської революції”. Каплан заявила, що вона вважає Жовтневу революцію світовим злом, що її ідеал – це Установчі збори, яких домагалася Лютнева революція і партія есерів.
Убити Леніна Каплан вирішила взимку 1918 року в Сімферополі, коли більшовики розігнали Установчі збори. Фанні висловила переконання, що Ленін зрадив революційні ідеали і будує диктатуру. Замах на Ілліча Каплан назвала виключно своєю ініціативою.
Того ж дня, коли Каплан стріляла(?) у Леніна в Москві, у Петрограді есер Леонід Каннегісер застрелив голову петроградського ЧК Мойсея Урицького. Два ці замахи стали відправною точкою в спіралі більшовицьких репресій, що отримали назву “Червоний терор”.
Таким чином, “постріл Каплан” в Ілліча став своєрідним виправданням для більшовиків, що розв’язав їм руки для здійснення політичних убивств, що обернулося тисячами смертей ні в чому не винних людей.
Покарання
За замах на Леніна покарання могло бути тільки одне – смерть. Фанні Каплан розстріляли без суду на четвертий день після замаху о 16:00 на подвір’ї авто-бойового загону імені ВЦВК (за аркою корпусу № 9 Московського Кремля) за усною вказівкою Голови ВЦВК Свердлова. Під шум автомобільних двигунів, колишній матрос П. Д. Мальков (комендант Кремля), у присутності поета Дем’яна Бідного застрелив Каплан. Тіло вбитої запхали в бочку, облили бензином і спалили прямо під стінами Кремля.
Хто насправді вчинив замах
Судячи з усього, Фанні Каплан не причетна до замаху на Леніна. Є версія, що замах було скоєно співробітниками ВНК Лідією Конопльовою і Григорієм Семеновим та організовано Яковом Свердловим. На подібні висновки наштовхує блискавичність ліквідації Каплан владою, яка не потурбувалася провести хоч якесь ретельне розслідування і з’ясувати імена її спільників, і слабкий зір, який не дав би Каплан змоги прицільно стріляти в вождя (нагадаємо, зір Каплан давав змогу розрізняти лише силуети, з таким зором вона не лише не могла здійснити прицільний постріл, а й не могла навіть зрозуміти, в кого вона стріляє). А відсутність у підозрюваної під час затримання знаряддя злочину взагалі наводить на думку про те, що Каплан могла виявитися просто першою, що попалася під руку. А те, що вона виявилася пов’язаною з есерами, дозволило звалити на неї всю провину за злочин, якого вона не скоювала.
