Цей літальний апарат був створений в ОКБ Мікояна в рамках проекту «Спіраль».
До будівництва аналога приступили 1968 року, а складання завершилося 1974 року. Для забезпечення зльоту виробу.105-11 з аеродрому лижі на основних опорах шасі замінили на колеса. 11 жовтня 1976 року льотчик-випробувач А.Г.Фастовець підняв літак у повітря, здійснивши переліт з однієї ґрунтової ЗПС на іншу. Переліт протяжністю 19 км проходив на висоті 560 м. Наступного року приступили до польотів на підвісці у літаку Ту-95КМ. Перший відчіп від нього в повітрі на висоті 5000 м, керований політ із працюючим ТРД і посадку на аеродром Фастовець виконав 27 жовтня 1977 року. Загалом було виконано 8 таких польотів. Потім для проведення другого етапу випробувань було проведено заміну колісного шасі на лижне. У 1978 році дозвукові льотні випробування вир.105-11 з визначення ЛТХ під час відчепу від літака-носія було завершено. В останньому польоті у вересні 1978 року літак був пошкоджений під час посадки. З 1976 року в СРСР розгорнулося проєктування принципово іншого типу повітряно-космічного літака – «Бурана», і до 1979 року всі роботи за темою «Спіраль» і виробу 105 було припинено.
Роботи над «Спіраллю» (крім аналогів БОР-безпілотного орбітального ракетоплана) було остаточно припинено після початку розроблення масштабнішого, менш технологічно ризикованого, здавалося, перспективнішого, і багато в чому повторюючого американську програму Спейс шаттл проєкту «Енергія-Буран». Міністр оборони А. А. Гречко навіть не дав дозволу на орбітальні випробування майже готового ЕПОС, накресливши за різними даними резолюцію «Фантазіями ми займатися не будемо» або «Це – фантастика. Потрібно займатися реальною справою». Основних фахівців, які раніше працювали над проєктом «Спіраль», було переведено з ОКБ О. І. Мікояна і ОКБ «Радуга» наказом міністра авіаційної промисловості в НВО «Молния».
Фотографії дано в дзеркальному відображенні
