Чи замислювалися ви, чому британські солдати кілька століть носили знамениті червоні мундири? Деякі люди помилково припускають, що це було зроблено для того, щоб кров не було видно на їхній уніформі, але це міф, який став справді дуже популярним через один англійський анекдот (про який ми розповімо трохи пізніше). У реальності все було куди простіше. Зараз розповімо про все докладніше:
Невеликий екскурс в історію
У колишні часи, коли європейські армії не носили офіційну уніформу, вони часто носили розпізнавальні знаки.
Наприклад, під час Хрестових походів, коли лицарі з різних країн і орденів були вкриті кольчугами і білими туніками або сюртуками (щоб відбивати сонячне проміння від обладунків), їм було важко відрізнити один від одного. Отже, християнські лицарі почали наносити хрести на свої щити й туніки, і кожна нація та лицарський орден мали хрест різного кольору, дизайну та розміру.
Червоний Хрест Святого Георгія став символом англійського лицаря не тільки на Святій Землі, а й удома (прапор Англії), де червоно-білий колір мав символічне значення. Надалі червоний колір в одязі британської знаті та лицарів відіграватиме досить вагому роль.
Перша поява червоного кольору в одязі англійської армії
У роки громадянської війни у Великій Британії (що відбувалася в 1639-1660 роках): солдатам Парламенту і роялістам військову уніформу видавали їхні командири, а не уряд, а це означало, що для кожної армії існувало велике розмаїття уніформ.
Це призвело до серйозної дезорганізації багатьох армій, а також до утруднення визначення того, яка армія належала до “Кавалерів” (монархічних роялістів), а яка належала до “Круглоголових” (сил парламенту). У кожного полку була своя уніформа різних кольорів і типів.
А в такій плутанині на полі бою було важко відрізнити своїх від ворогів, тож генерали зустрічалися заздалегідь, щоб узгодити тимчасовий та імпровізований розпізнавальний значок серед союзників. Іноді це був клаптик паперу на пов’язці на капелюсі чи на шоломі, інколи гілочка мітли чи іншої місцевої рослини, інколи було узгоджено кодові слова, щоб війська кричали одне на одного в разі плутанини.
Тож, коли Олівер Кромвель сформував першу англійську постійну армію (армію нового зразка) 1645 року в самий розпал громадянської війни (чи Революції, кому як зручніше) в Англії, саме тоді й було сформовано першу єдину уніформу червоного кольору для всіх англійських солдатів.
Чому Кромвель обрав червоний колір для уніформи солдатів?
Червоний барвник з кореня марени і кошенілі був широко доступний і дешевий на європейському континенті. Єдиним можливим бюджетним аналогом був синій колір індиго. Синій колір, можливо, був навіть дешевшим за червоний, однак проблема полягала в тому, що всі західні порти належали роялістам, а сині барвники постачалися саме через ці порти.
Тому Парламент уклав вигідну угоду з голландськими купцями на червоний барвник і на закупівлю трав червоної марени (з коріння яких добували яскраво-червоний пігмент) у Фландрії.
Але не одна лише економія вплинула на вибір червоного кольору.
Парламент був упевнений, що екіпірування всіх солдатів яскраво-червоною уніформою зможе зменшити кількість помилок у тумані та димі під час боїв, а також під час помилкового “дружнього вогню”. Адже солдата в одязі червоного кольору можна легко помітити навіть у диму.
Поява знаменитих червоних мундирів
Після закінчення громадянської війни і відновлення монархії, британці, як і раніше, забезпечували своїх солдатів червоною формою з тієї ж причини – вона була дешевою і практичною.
Коли Джон Черчилль, герцог Мальборо взяв під свій контроль закупівлю зброї, спорядження та одягу для армії під час Війни за іспанську спадщину (1701-1714 рр.), то завдяки йому було встановлено мінімальні стандарти якості для екіпірування всієї армії. Тканини, мундири стандартизувалися, рівно, як і використовувані барвники. Вперше уніформа англійської армії стала офіційною і впізнаваною.
Після того як Британія стала Імперією, то червоний колір швидко став асоціюватися з британською військовою міццю. Те, що починалося з практичних міркувань, стало гордою традицією англійців.
За часів появи червоних мундирів у англійських солдатів був популярний такий жарт: “англійці гордо носять червоні мундири королівських кольорів, щоб приховати кров, а французька піхота носить коричневі штани, щоб приховати <…>” Ну ви розумієте. Та це був просто жарт, а не справжня причина.
Ось і все: економіка, корисна якість на полі бою і культурна самобутність червоного кольору в історії Англії зіграли свою ключову роль.
Коли британська армія перестала носити червоні мундири?
Англійські солдати перестали носити в бою мундири червоного кольору в XIX столітті з появою в 1850-х роках гвинтівок замість менш точних гладкоствольних мушкетів і бездимного пороху після 1880 року. Війна сильно змінилася, з більш точною вогнепальною зброєю, меншою кількістю диму на полі бою від гармат, червоні мундири стали суцільними ходячими цілями, навіть у темніший час доби.
Приблизно вже з середини ХІХ століття Велика Британія запровадила в практику бойову форму кольору хакі для індійських і колоніальних воєн. Відтоді британські солдати та кожен полк мають свою форму та дрес-код, але вона не має червоного кольору.
Однак, незважаючи на зміну кольору, деякі полки британської армії під час парадів, як і раніше, використовують формальний червоний колір. Згадайте знамениту королівську гвардію в ведмежих шапках.
