На початку 1943 р. конструктор Фома Іович Язиков вирішив утілити в життя ідею компактного пістолета-кулемета, яка прийшла до нього після вивчення радянських і трофейних зразків. Останні, до речі, вплинули і на інших радянських конструкторів. Так, наприклад, у конкурсі на новий ПК, який проходив у 1942 р., брали участь зразки, в деяких з яких, так чи інакше, було реалізовано досвід німецьких зброярів. Та й сам Ф.І. Язиков розповідав пізніше, що вивчення MP-38/40 спонукало його до створення легкої і компактної зброї власної конструкції.
З самого початку війни конструктор проходив службу на Балтиці на технічних посадах. Для Хоми Йовича це була вже не перша війна. У 19 років (у 1916 р.) його призвали до царської армії, де він служив шофером. Потім була Революція і Громадянська війна, де він брав безпосередню участь і навіть мав поранення. До моменту створення пістолета-кулемета в послужному списку конструктора вже була низка винаходів. Щоправда, то був самокат, малолітражний автомобіль, а також пристрій для мотоциклів, що дає змогу долати пухкий сніг.
Дослідний зразок ПК було виготовлено того ж 1943-го на ленінградському заводі, а потім представлено військовим. Після перших позитивних відгуків конструктор разом із дослідним зразком вирушив до Москви. Восени на Щурівському полігоні пройшли випробування.
Кобурний пістолет-кулемет, як його позначив автор, отримав автоматику, засновану на вільному затворі. Випробування показали високий темп стрільби – до 1300 вис/хв, незважаючи на те, що автор передбачив пневматичний сповільнювач, який розташовувався в задній частині округлої ствольної коробки. Подібне було, наприклад, у фінського Suomi-konepistooli M/31 і японських Nambu Type I. Однак, на відміну від них, у ПК Язикова дія сповільнювача мала радше зворотний ефект. Його конструкція з алюмінієвими і гумовими прокладками, частиною затвора, що виконує функцію поршня, і камерою з прорізами не давала змоги повітрю вийти назовні під час руху затвора назад, а навпаки штовхала затвор вперед. Тим самим прискорюючи темп стрільби. Тобто, тут ми спостерігаємо типовий приклад тупого копіювання, коли «розробник» вирішив вкрасти чужу ідею, але водночас навіть не зрозумів, як вона має працювати, через що все й вийшло з точністю до навпаки.
ПК отримав вентильований кожух ствола, в нижній частині якого був паз для рукояті зведення. Під час стрільби вона залишалася нерухомою. Зовні ПК виглядає досить грубим і навіть дещо примітивним, хоча якість виготовлення відзначається як непогана. У нього просте руків’я управління, в нижній частині якого є кріплення для приклада-кобури. Спускова скоба відсутня. У подовжений приймач вставляються магазини ємністю всього 15 патронів 7,62х25 мм, що при зазначеному темпі стрільби, звичайно, дуже мало. До того ж не доводилося говорити і про точність (тим паче під час стрільби без приклада), оскільки ствол зброї відводило вбік.
Підсумком випробувань цієї зброї комісією, що приймала її, було винесено рішення про відмову в ухваленні її на озброєння і припинення подальших робіт по ній на той момент. Однак водночас зазначалося, що зразок має явні переваги над наявними ППШ і ППС за розмірами, масою (2,4 кг з повним магазином) і зручністю перенесення і в майбутньому його можна було б розглядати як зброю офіцерського складу.
Фотографії дано в дзеркальному відображенні