Британська ручна граната Anti-Tank № 74 ST була розроблена і застосовувалася під час Другої світової війни. Ці гранати були одним із видів протитанкової зброї, розробленої для використання в британській армії та ополченні як спеціальне вирішення проблеми відсутності достатньої кількості протитанкових гармат у період після евакуації з Дюнкерка.
До появи ручних протитанкових гранат ударної дії, що вибухають під час удару об броню, через уповільнення спрацьовування запалу граната дистанційної дії часто могла вибухнути, вже скотившись або відскочивши від броні. Тому робилися різні спроби «прикріпити» гранати до броні.
Так професор Lindemann, англійського департаменту MD1, у 1940 році розробив «липку бомбу» № 74 ST, яку використовувала британська армія під час Другої Світової війни в Північній Африці і на Близькому Сході.
Граната № 74 ST складалася зі скляної колби, одягненої у вовняну панчоху, просочену липкою масою, типу клею.
Сама граната містилася в бляшаний кожух, який мав дві основні функції:
1. зберігав колбу від розколу під час транспортування;
2. оберігав липку поверхню гранати від забруднень, оскільки останні могли звести нанівець здатність прилипати.
Знизу колба з’єднувалася з довгим руків’ям із вбудованим у нього детонатором.
Перед використанням гранати бляшаний кожух знімали, висмикували запобіжне кільце, і робили кидок.
У гранат були недоліки, пов’язані з конструкцією. Під час випробувань вони не могли прикріплятися до запорошених або брудних танків, а якщо солдат не був обережний після звільнення гранати від її корпусу, то вона могла легко прилипнути до його форми.
Також гранату № 74 начиняли нітрогліцерином (?), це робило її небезпечною не тільки для ворога, а й для власника, оскільки нітрогліцерин дуже чутливий до ударів.
Артилерійська рада Військового міністерства не схвалила гранати для використання в британській армії, але особисте втручання прем’єр-міністра Вінстона Черчилля дало змогу розпочати масове виробництво гранат. У період між 1940 і 1943 роками було вироблено близько 2,5 млн гранат. Їх передусім видавали ополченцям, але також використовували сили Британської Співдружності та сили в Північній Африці (де з їхньою допомогою знищили шість німецьких танків), а також солдати австралійської армії в Новогвінейській кампанії. Бійці Французького Опору також застосовували деяку кількість подібних гранат.
Фотографії дано в дзеркальному відображенні
