Мічман Набуо Фудзіта був єдиним (принаймні відомим) японським льотчиком, який здійснив бомбардування материкової частини США (штат Орегон) під час Другої світової війни. Атаку на США здійснювали силами підводного авіаносного судна – підводний човен I-25, що ніс на борту гідролітак E14Y1 (у деяких джерелах його називали «Іокосука» – за назвою фірми-виробника), перероблений на надлегкий бомбардувальник.
Американська назва цього літака – «Глен».
На борту «Глена» були три 75-кілограмові фосфорні бомби, а сам рейд на територію США був, по суті, пробним вильотом, з метою встановити можливість бомбардування території супротивника набагато грізнішими видами зброї, як-от бактеріологічна (про досліди Японської імперії зі створення бактеріологічної зброї слід розповідати окремо).
I-25, під командуванням капітана 3-ранга Мейдзі Тагамі, вийшла в рейд 15 серпня 1942 року і попрямувала до узбережжя штату Орегон. Метою рейду було здійснити кілька нальотів і підпалити саме ліс, на околицях якогось міста.
Той, хто хоч раз у своєму житті бачив лісову пожежу і знає, що це таке, одразу ж погодиться, що в цій ідеї є раціональне зерно – під час лісових пожеж іноді згорають цілі міста.
9 вересня 1942 року «Глен», під керуванням мічмана Набуто Фудзіта, зробив рейд на територію США, де підпалив ліс, скинувши дві фосфорні бомби.
Американські військово-морські сили зреагували на цей удар із яскравим запізненням – підводному човну вдалося піти безкарно. Есмінці берегової охорони США шукали I-25 всю ніч, але так і не зуміли знайти жодних слідів нахабного диверсанта.
Через 20 днів японці повторили рейд, але тут у справу втрутився скоєно непередбачений випадок – мічман Фудзіто заблукав і був не в змозі знайти I-25. Втративши надію, пілот вирішив стати камікадзе і атакувати літаком який-небудь великий військовий об’єкт, але тут його врятувала випадковість. Вирушивши до берегів США в пошуках підходящої цілі, він виявив «масляний слід», який залишив за собою його підводний човен, і по ньому дістався до своїх.
У результаті рейдів Набуо Фудзіто виникли дві найсильніші пожежі – було спалено кілька селищ, загинуло кілька людей, і постраждало містечко Брукінгс. Однак японці вирішили відмовитися від використання човнових літаків, до створення досконалішої системи навігації, оскільки розуміли, що Фудзіта тільки завдяки чистій випадковості зумів знайти свій підводний човен…
Ну і якщо когось зацікавить – 1962 року Фудзіта відвідав Орегон і вибачився перед старожилами містечка Брукінгс за те, що заподіяв їм неприємностей у 1942 році, та подарував як вибачення самурайський меч, який зберігався в їхній родині 400 років.
Цікаво було те, що жителі Брукінгса, замість того, щоб влаштувати суд Лінча, оголосили Фудзіта… почесним громадянином міста.
Фотографії дано в дзеркальному відображенні
