У середині 1950-х років Армія і КМП США сформулювали свої технічні вимоги до розвідувально-спостережного літака. Вимоги їх виявилися близькими: здатність нести різноманітне розвідувальне обладнання, можливість експлуатації з польових майданчиків, короткі розбіг і пробіг. Це дало змогу об’єднати вимоги в одне технічне завдання, а 1957 року координатором програми створення літака для Армії і КМП стали ВМС США. Для випробувань замовили дев’ять літаків G-134. Ці машини отримали військове позначення YAO-1, незабаром змінене на YAO-1A. Перший політ YOV-1A виконав 14 квітня 1959 року.
Перші результати випробувань не залишали сумнівів у вдалій конструкції нової машини, проте ще до першого польоту прототипу КМП відмовився від участі в програмі – жодного OF-1 для морської піхоти так і не побудували. Наприкінці 1959 року Армія США уклала контракт на серійне виробництво OV-1A і OV-1B Mohawk. Перший турбогвинтовий літак Армії США OV-1 вирізнявся порівняно невеликою швидкістю, але дуже хорошою маневреністю, бронюванням кабіни (алюмінієва броня завтовшки 64 мм), куленепробивним лобовим склом та іншими заходами пасивного захисту. Конструкція OV-1 цілком традиційна, хоча зовнішній вигляд літака унікальний. Два турбогвинтові двигуни встановлені в гондолах над крилом, хвостове оперення виконано трикілевим.
Простора кабіна зі склінням великої площі забезпечує членам екіпажу чудовий огляд. Незвичайності вигляду літака у варіанті OV-1B додає склопластиковий контейнер завдовжки 5,49 м з РЛС бічного огляду, встановлений на пілоні під фюзеляжем зі зміщенням до правого борту.
Штатно належало в кожній дивізії Армії США мати по чотири Mohawk. Хоча літак міг нести озброєння, Міністерство оборони США з 1965 року наказало Армії США зробити всі свої літаки «беззбройними», щоб уникнути конфліктної ситуації з ВПС США, на які покладалася авіаційна підтримка наземних військ. Проте у В’єтнамі використовували варіант JOV-1 з чотирма підкриловими вузлами для підвіски озброєння вантажопідйомністю по 227 кг. JOV-1 застосовувався як озброєний розвідник.
Базовим варіантом Mohawk став OV-1A, з квітня 1959 року по грудень 1970 року компанія «Grumman» побудувала 380 таких машин, 64 з яких оснастили обладнанням для денної та нічної візуальної розвідки і фоторозвідки. Ці літаки мали дубльовані органи управління. OV-1B із крилом збільшеного з 12,80 м до 14,63 м розмаху, РЛС бокового огляду та вбудованими фотокамерами побудували в кількості 101 екземпляра: подвійного управління вони не мали. Наступним серійним варіантом став OV-1C, близький до варіанту OV-1A пізнього випуску, але з ІЧ-системою AAS-24; побудовано 165 літаків. OV-1D став останнім серійним варіантом(побудовано 41 літак, включно з чотирма YOV-1D для випробувань), на якому передбачалося розміщення змінного цільового обладнання: РЛС бокового огляду, ІЧ-систем, фотоапаратів тощо. Крім новозбудованих у варіант OV-1D допрацювали 80 машин OV-1B і OV-1C. 31 екземпляр OV-1C і OV-1D були доопрацьовані в літаки радіотехнічної розвідки, отримали позначення RV-1C і RV-1D. Останній Mohawk знято з озброєння Армії США 1997 року. Приблизно в цей самий час зняв з озброєння такі ж літаки й Ізраїль. У 21 столітті Mohawk експлуатуються лише Збройними силами Аргентини (10 літаків).
ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Тип: двомісний розвідувально-спостережний літак
Силова установка: два ТВД Lycoming T53-L-701 потужністю по 1400 к. с. (1044 кВт). (1044 кВт)
Льотні характеристики: максимальна швидкість на висоті 3050 м з РЛС бокового огляду – 465 км/год, без РЛС на тій самій висоті – 491 км/год; крейсерська швидкість на оптимальній висоті – 333 км/год; швидкопідйомність – 1103 м/хв; практична стеля – 7620 м; дальність польоту з РЛС бокового огляду – 1519 км
Маса: порожнього 5468 кг; максимальна злітна з РЛС бокового огляду 8214 кг
Розміри: розмах крила 14,63 м; довжина 12,50 м; висота 3,86 м; площа крила 33,44 м2
Озброєння: масою до 1225 кг на двох підкрилових пілонах, зазвичай контейнери з кулеметами, бомби, блоки НАР калібру 70 мм
Фотографії дано в дзеркальному відображенні
