У 1930-х рр. в СРСР проводили величезну кількість успішних і не дуже експериментів з підвищення ефективності як наявного стрілецького озброєння, так і того, що приймали на озброєння.
Так ось, досвід Фінської кампанії показав, що ножиці для різання колючого дроту – це, звісно, добре, але в низці ситуацій бійці витрачали дорогоцінні секунди на їх використання.
Був потрібен пристрій, щоб кожен боєць міг швидко розірвати за допомогою своєї штатної зброї ненависну колючку. Але як влучити в тонкий дріт, навіть якщо він просто перед тобою?
І було створено простий, надійний пристрій для перебивання колючого дроту….кулею!
Він надягався на ствол пістолета-кулемета Дегтярьова (ППД) і своєю виїмкою спереду вловлював дріт і притискав його до самого дульного зрізу ствола. Постріл – і дріт перебивався надвоє!
Інакше кажучи, бійцю перед дротом потрібно було лише повести стволом зброї вперед, вловити дріт і вистрілити.
Недолік такого способу: противник чує і часто бачить постріл.
Перевага: не треба тягати важкі й габаритні ножиці.
Коли почалася війна і поступово ППД було знято з виробництва, аналогічний пристрій почали випускати і для ППШ.
Ці пристрої-насадки рідко коли знаходять на місцях боїв, вони дуже іржаві, оскільки виготовлялися з низькосортної тонкої сталі.
Фотографії дано в дзеркальному відображенні
