Судячи з усього, початковий проєкт цієї незвичайної бойової машини визрів у голові Лебеденка ще в 1914 році. Створити танк із величезними за розмірами колесами його спонукала арабська арба, яка без особливих зусиль могла долати широкі канави. Щоправда, на той момент у Ніколя Лебеденка ще не було бригади конструкторів і кваліфікованих фахівців, без допомоги яких реалізувати його проєкт було неможливо. Але всього за кілька місяців винахіднику вдалося залучити на свій бік Б. Стечкіна, а потім і А. Стєчкіна, а потім і А. Мікуліна.
Справжнім танком «Цар-танк», який також називали «Нетопир» або танк Лебеденка, звісно, не був. Це був броньований пересувний бойовий пристрій, що затьмарив своїми габаритами всі проєкти броньованих бойових машин XX століття. Багато в чому цей проект вдалося реалізувати в металі завдяки особистій зустрічі винахідника з імператором Миколою II. Не відомо, як, але Лебеденку вдалося потрапити до монарха на аудієнцію, вона відбулася 8 січня (21 січня за новим стилем) 1915 року. На особисту зустріч Микола Лебеденко приніс майстерно зроблену самохідну модель свого «танка», вона була виконана з дерева і могла рухатися завдяки патефонній пружині. За спогадами придворних, імператор і конструктор бавилися з цією моделлю кілька годин «як діти малі», створюючи для неї різноманітні штучні перешкоди з підручних засобів, якими виступили й кілька томів «Зводу законів Російської імперії». Микола II був настільки вражений представленою йому моделлю, яку йому зрештою подарував Лебеденко, що схвалив фінансування робіт за цим проектом. Загалом на роботи було виділено близько 210 тисяч рублів.
Розроблений Лебеденком танк був виконаний у вигляді гарматного лафета величезних розмірів. Два передні колеса зі спицями мали діаметр 9 метрів, задній каток був істотно меншим – приблизно 1,5 метра. Саме задній каток був ведучим. Машина приводилася в рух зв’язкою з двох потужних двигунів «Майбах» потужністю 240 к.с. кожен, така потужність досягалася за 2500 обертів на хвилину. Двигуни були трофейними, їх було знято зі збитого 1914 року німецького дирижабля «Цеппелін». Варто зазначити, що жоден танк Першої світової війни не міг похвалитися настільки потужною силовою установкою, якої, як показали випробування, все-таки не вистачало. Ще однією гострою проблемою було те, що в Російській імперії просто не існувало власних двигунів такої потужності, а їх розробка в умовах воєнного часу була пов’язана з серйозними труднощами.
Верхня нерухома кулеметна рубка була піднята над землею приблизно на 8 метрів, а загальна ширина Т-подібного коробчатого корпусу становила 12 метрів. Верхня башта повинна була одночасно виконувати функцію оглядової рубки, в ній і в нижній циліндричній башті планувалося встановити до 8-10 кулеметів «максим». На крайніх точках корпусу, що виступали за площини коліс, планувалося розмістити спонсони з 37-мм (за іншими даними – з 76,2-мм) гарматами, що мали б кути наведення 180 градусів.
Згідно з проектом, бронювання корпусу цієї незвичайної бойової машини мало становити 5-7 мм, башт – 8 мм. На практиці бронювання лоба, бортів і корми корпусу досягло 10 мм. Максимальна розрахункова швидкість «Цар-танка» мала становити близько 17 км/год або 28 метрів за хвилину, що для бойової машини таких розмірів було непоганим показником, середньотехнічна швидкість становила 10 км/год, а запас ходу мав становити 60 кілометрів. Бойова маса цієї машини склала 60 тонн, перевищивши проектні показники на 20 тонн.
У серпні 1915 року «Цар-танк» було зібрано на імпровізованому полігоні, розташованому в районі міста Дмитрова в Підмосков’ї. Використання великих коліс себе виправдовувало, бойова машина ламала берези, немов сірники. Але задній керований каток через свої невеликі розміри і загалом неправильний розподіл ваги бойової машини практично відразу після початку випробувань загруз у м’якому ґрунті. Ні великі колеса, ні потужні трофейні двигуни машині не допомогли. До того ж військові «пригадали» Лебеденку всі недоліки його конструкції. Найвразливішим місцем була ходова частина, особливо в умовах артилерійського обстрілу. У разі потрапляння снаряда або шрапнелі в спиці або ще гірше – в ступицю колеса, танк опинявся б повністю знерухомленим. Влучити в машину, враховуючи її гігантські розміри і невелику швидкість, не становило особливих проблем. Та й 10-мм броня не могла захистити екіпаж і силову установку від артилерійських снарядів. У результаті вже у вересні 1915 року роботи за цим проектом були остаточно згорнуті. А машина так і залишилася на місці випробувань, де простояла до 1923 року, поки не надійшло розпорядження про розбирання її на металобрухт.
Тактико-технічні характеристики «Цар-танка»:
Габаритні розміри: довжина корпусу – 17 800 мм, ширина – 12 000 мм, висота – 9000 мм.
Бойова маса – 60 тонн, проєктна – 40 тонн.
Озброєння – 2х37 або 2х76,2-мм гармати, до 8-10 кулеметів «Максим».
Бронювання – лоб, борти і корма корпусу – 10 мм, днище, дах – 8 мм.
Силова установка – два авіаційні карбюраторні двигуни «Майбах» потужністю 2х240 к.с.
Максимальна швидкість – 17 км/год, середньотехнічна – 10 км/год.
Запас ходу – приблизно 60 км.
Екіпаж – 10-15 осіб.
