«Парабеллум» — легендарний німецький пістолет, про який чули багато хто, зброя, що по праву стала символом німецького пістолета першої половини двадцятого століття. «Парабеллум» має впізнаваний, оригінальний і несхожий на жоден інший пістолет вигляд.
Цей пістолет був розроблений на початку минулого століття й отримав доволі оригінальну назву — «готуйся до війни» («Парабеллум» латинською). До нього також був розроблений спеціальний набій 9×19 Para, який дожив і до наших днів, ставши наймасовішим пістолетним набоєм.
Прототипом «Парабеллума» став пістолет «K-93», розроблений Гуго Борхардтом. Автоматика у «K-93» використовувала короткий хід віддачі ствола, через систему важелів викидала стріляну гільзу вгору, одночасно стискаючи зворотну пружину, яка потім подавала набій у патронник. Конструкція Гуго Борхардта виявилася вдалою, але була трудомісткою, дорогою та витратною за матеріалами. До того ж у пістолеті використовувався оригінальний пляшкоподібний набій калібру 7,65 мм з діаметром циліндричної частини 9 мм.
Виробництво «K-93» почалося у 1894 році. За перші три роки було виготовлено 3 000 штук, після чого керівництво німецької фірми «DWM», яка виробляла пістолети, вирішило просунути свій пістолет у США. Але «просунути» пістолет не вдалося, військовим відомством США «K-93» прийнятий не був.
Саме з цього моменту й починається історія створення легендарного «Парабеллума». Просуванням і торгівлею пістолета Борхардта на американському ринку зайнявся талановитий інженер Георг Люгер. На основі «K-93» Люгер розробив три подібні моделі, в яких зворотну пружину з корпусу пістолета було переміщено в рукоятку. Це дозволило зробити конструкцію більш компактною та легкою. Для додаткової зручності сама рукоятка була зігнута під 120 градусів до ствола. Також було розроблено новий, коротший набій 7,65 мм «Люгер»: завдяки потужнішому пороху набій не втратив пробивної сили, незважаючи на істотне укорочення.
У 1898 році Люгер запропонував швейцарській армії третю модифікацію свого пістолета калібру 7,65 мм як зразок для штатного озброєння. Випробування запропонованого пістолета пройшли вдало, і уряд країни закупив велику партію пістолетів, озброївши таким чином весь офіцерський корпус своєї армії автоматичними пістолетами.
У 1902 році німецький уряд оголосив конкурс на переозброєння своєї армії. На суд суворої німецької комісії було представлено вісім зразків, випробування тривали два роки, за цей час деякі з представлених зразків встигли зазнати модернізації. Люгер, наприклад, переробив набій: гільза стала циліндричною, а калібр ствола було розширено до 9 мм.
У цей же час пістолет отримав гучну назву «Парабеллум», цю ж назву отримав і новий набій. У 1904 році військово-морська комісія зупинила свій вибір на модернізованій моделі пістолета Люгера калібру 9 мм. Офіційно він називався «9×19 мм пістолет Борхардт-Люгер, морська модель 1904». Довжина ствола в цій моделі пістолета Люгера становила 150 мм.
Свою «класичну форму» пістолет отримав у 1906 році. Довжина ствола 100 мм, автоматичний запобіжник переміщено вниз, виконано невелике доопрацювання механізмів. Саме ця модель пістолета називається в Америці «класичний Люгер», а в Європі — «Парабеллум».
У серпні 1908 року пістолет Борхардта-Люгера калібру 9 мм під назвою «Р.08» був прийнятий як службовий зразок короткоствольної зброї в німецькій армії.
Також спеціально для розрахунків гармат польової артилерії та унтерофіцерів кулеметних команд був створений подовжений «Парабеллум» з довжиною ствола 200 мм і секторним прицілом для стрільби до 800 м. У комплект входила дерев’яна кобура-приклад. Lange P.08 («Довгий Р.08») був прийнятий на озброєння військових частин Пруссії, Саксонії та Вюртемберга у 1913 році.
Пістолет вийшов справді вдалим. Усі затримки при стрільбі виникали, в основному, з вини неякісних боєприпасів. Вдалий вибір нахилу рукоятки забезпечував чудову точність бою. Стрільба з пістолета Р.08 дієва приблизно на відстані до 125 м, але найбільш ефективна на дистанції до 50 м.
«Парабеллум» почав свою переможну ходу по країнах і континентах. Замовлення сипалися, як з рогу достатку — Росія, Бразилія, Болгарія… Америка знову закупила пристойну партію пістолетів для військових випробувань. Кілька збройових компаній із різних країн купили ліцензію на виробництво пістолета. Зріс випуск «комерційних зразків».
Початок Першої світової війни вимагав величезної кількості пістолетів. Німецька тактика «пролому оборони противника» за допомогою штурмових груп також вимагала зброї для бою в окопах противника в умовах високої щільності вогню. Зручні, швидко перезаряджувані й легкі «довгі Парабеллуми» з круглими магазинами на 32 набої (модель P.17) підходили ідеально. У той же час були розроблені й «безшумні» варіанти пістолетів із глушником.
Поразка у війні означала однозначну загибель 9 мм «Парабеллума». За Версальським договором «заборонялося виготовлення короткоствольної зброї калібром понад 8 мм і з довжиною ствола, що перевищує 100 мм». Виробництво короткоствольної зброї було дозволене лише одній фірмі — «Simson und Co», яка не мала ані досвіду виробництва, ані необхідного обладнання. Попит на пістолети цієї фірми був украй низький. Пізніше з деталей, що зберігалися в арсеналі міста Ерфурта, було налагоджено виробництво 7,65 мм пістолета Люгера, а потім, в умовах суворої таємності, і виробництво 9 мм моделі.
У 1922 році ліцензію на виробництво «Парабеллума» було передано збройовій фірмі «Heinrich Krieghoff», де з 1925 року було налагоджено їхнє виробництво. З 1930 року до виробництва підключилася збройова фірма «Mauser-Werke A.G». Вироблювана зброя маркувалася роком виготовлення, а не номером, що дозволяло приховувати реальну кількість виготовлених пістолетів.
З приходом до влади Гітлера всі обмеження Версальського договору були зняті. Але виникла інша проблема — «нетехнологічність» виготовлення легендарного пістолета. Під час виготовлення виконувалося багато ручних операцій, кожен екземпляр вимагав 6 кг металу (5 із яких ішло у стружку). Також в умовах підготовки до війни німецьке керівництво не влаштовувала істотна дорожнеча цієї зброї.
За собівартістю одного комплекту пістолета в 17,8 рейхсмарки німецькому уряду кожен пістолет, закуплений у фірми «Mauser», обходився в 32 марки.
Саме тому в 1938 році на озброєння був прийнятий новий штатний офіцерський пістолет «Вальтер — Р.38» калібру 9 мм під набій «Парабеллум». Випуск «Парабеллумів» було припинено, але деталі для ремонту пістолета випускалися до кінця війни.
Після закінчення Другої світової війни аж до початку 1960-х років фірми «Mauser» і «Interarms» випускали «Парабеллум» для американського ринку. Але сучасні колекціонери вважають ці пістолети вже репліками, хоча вони повністю ідентичні оригінальним «Парабеллумам».
А ось у набою, розробленого спеціально для «Парабеллума», доля склалася вдаліше: він, як уже згадувалося вище, став наймасовішим пістолетним набоєм.
