У 1854 році англійський зброяр на прізвище Трібі виготовив експериментальний зразок рушниці під назвою «Treeby Chain Gun». Ця «ланцюгова рушниця», як очікувалося, мала підвищити вогневу міць стрілецьких підрозділів.
У конструкції рушниці «Treeby Chain Gun» було застосовано кілька оригінальних рішень, покликаних полегшити процес заряджання, а також покращити вогневі характеристики. Основною перевагою нового зразка була можливість зробити 14 пострілів за порівняно короткий проміжок часу.
Конструкція рушниці була виконана таким чином, що стрільцеві не потрібно було після кожного пострілу засипати порох і вставляти кулю в ствол. Для зручності використання пропонувалося помістити 14 порохових зарядів і 14 куль у спеціальні камори, подібні до тих, що використовуються в барабанах револьверів.
Основою рушниці «Treeby Chain Gun» була своєрідна ствольна коробка сучасної зброї — агрегат, усередині якого розміщувалися ударно-спусковий механізм і частина системи подачі боєприпасів. У верхній передній частині до основної деталі кріпився ствол, у задній — приклад. Найважливішим вузлом системи стала ланцюгова система подачі камор. 14 циліндричних камор для пороху і куль розміщувалися на одному ланцюгу, натягнутому на двох зубчастих колесах. Кожна з камор являла собою циліндр із звуженою верхньою частиною і дном характерної форми з отвором у центрі. На дні камори передбачалося встановлення капсуля. Через цю особливість рушниця «Treeby Chain Gun» належить до класу капсульної зброї.
Ствол зброї калібру .54 (13,7 мм) не мав нарізів, його виконали рухомим. У передній частині ствольної коробки була різьба, на якій кріпився ствол. За допомогою спеціального важеля ствол міг обертатися навколо своєї осі й пересуватися вперед і назад по різьбі. Така, на перший погляд, складна система призначалася для герметизації з’єднання «камора-ствол» і блокування переміщення камори, готової до стрільби. У верхній частині рушниці знаходився важіль, що відповідав за зведення ударно-спускового механізму і переміщення камор.
Під час підготовки до стрільби з перспективної рушниці «Treeby Chain Gun» стрілець мав заповнити 14 камор порохом, помістити в них сферичні кулі, а також встановити на їхньому дні капсулі. Після цього рушниця була готова до стрільби. Для підготовки до пострілу необхідно було повернути важіль ствола вгору.
При цьому сам ствол, обертаючись, зміщувався вперед. Казенна частина ствола, відходячи вперед, розблоковувала рух камор. За допомогою важеля зведення стрілець мав звести ударно-спусковий механізм і підвести до ствола камору з порохом і кулею.
Далі важіль ствола потрібно було повернути до упору вниз. Ствол при цьому зсувався назад і насаджувався на камору. Таким способом передбачалося забезпечити достатній рівень герметизації, центрирувати камору, а також виключити можливість прориву порохових газів до інших камор.
Після всіх цих процедур рушниця «Treeby Chain Gun» була готова до стрільби. Для наведення зброї на ціль стрілець мав використовувати відкритий приціл і мушку, розташовані на стволі. Цікаво, що така установка прицільних пристроїв була своєрідним запобіжником: якщо стрілець забував повернути ствол у вихідне положення, приціл і мушка зміщувалися відносно нормального положення й сигналізували про помилку. Процедуру з поворотом ствола, підведенням камори та зведенням механізму потрібно було повторювати після кожного пострілу.
Трібі виготовив дві рушниці своєї конструкції, які згодом були передані армії для випробувань. Озброєння британських стрільців того часу не можна було назвати досконалим, через що рушниця «Treeby Chain Gun» приємно здивувала їх. Скорострільність нової рушниці була в кілька разів вищою, ніж у систем, що перебували на озброєнні.
Попри перше враження, подальші випробування капсульної рушниці «Treeby Chain Gun» показали, що вона не позбавлена недоліків. Насамперед зазначалося, що перспективна зброя не мала цівки. Це означало, що стрілець міг зробити лише кілька перших пострілів, після чого йому довелося б тримати рушницю за металеву частину корпусу, яка нагрівалася під час стрільби.
Встановлення захисту, своєю чергою, було пов’язане з деякими проблемами і недоліками конструкції. Другою серйозною проблемою «ланцюгової рушниці» стала система зміщення ствола. В умовах бою стрілець міг просто не довести ствол до кінця, що загрожувало проривом газів і, як наслідок, травмами або займанням пороху в інших каморах.
Випробувавши рушницю «Treeby Chain Gun», британські військові вирішили не приймати на озброєння настільки складну, не надто зручну і в певній мірі небезпечну систему.
