Дивлячись на цю фотографію може виникнути відчуття, що солдат, зображений на ній, дивився комедію про Дарта Вейдера – “Spaceballs”. Але насправді такий “великий шолом” справді існував, і під час Другої світової війни, серед певної категорії військовослужбовців, був доволі-таки поширений.
Офіційно цей шолом називався – “Шолом морської артилерії Mk 2″. Серед спеціальних шоломів, які використовувала американська армія протягом Другої світової війни, він особливо вирізнявся своїм великим розміром, це було зумовлено необхідністю використання шолома зв’язківцями, не знімаючи навушників. Розмір шолома був удвічі більшим за звичайний армійський шолом.
Військово-морський департамент доручив розробку шолома скульптору Beaver Edwars. Після затвердження проєкту його негайно відправили у виробництво. Виробництво шоломів було розпочато компанією Manufacturing Company Detroit Michigan. Перші шоломи цієї моделі були розподілені в US NAVY.
Спочатку шолом використовували радисти, які забезпечували зв’язок кораблів один з одним і з центральним штабом. Починаючи з 1940 року і до 1945 року компаніями McCord Radiator і Manufacturing Company Detroit Michigan було вироблено 400000 одиниць шоломів. Поступово шоломи цієї моделі набули широкого поширення в частинах військово-морського флоту США, а також серед підрозділів берегової артилерії.
Виготовлений із високоміцної марганцевої сталі шолом мав відносно невелику для своїх розмірів вагу (1800 грам) і забезпечував кращий захист, ніж уже застарілий М 1917 А-1. Підшоломник мав дуже оригінальну конструкцію. Виготовлений з каучуку або піногуми підшитий тканиною і приклеєний до своду шолома він давав змогу використовувати шолом радистам, не знімаючи навушників, крім того, шолом давав змогу одночасно використовувати протигаз.
Підборідний ремінь виготовляли з кінської шкіри. Кріплення ременя підборіддя здійснювалося до двох дугоподібних кріплень, закріплених за допомогою двох клепок. Розмір регулювався двома алюмінієвими пряжками. Перші шоломи були пофарбовані в оливковий колір і в колір хакі. Починаючи з 1942 року шоломи стали фарбувати в синій і сіро-синій колір. Під час фарбування шолома до фарби додавали перетертий корок для створення антивідблискового ефекту.
