7,63-мм пістолет Borchardt C-93 зразка 1893 року розроблений головним інженером німецької збройової фірми «Людвіг Леве і Ко» Гуго Борхардтом. З 1897 року ця фірма отримала назву DWM (Deutsches Waffen und Munition Fabriken — німецькі збройні та боєприпасні заводи). Перший діючий зразок пістолета з’явився на початку 1893 року. У цьому ж році його конструкція була запатентована в Англії, а потім ще в дев’яти країнах, включаючи Німеччину, Францію, Італію та США. У 1895 році в Росії за клопотанням інженерів-технологів Каупе і Чекалова, Г. Борхардту було видано привілей (патент) строком на 10 років на «Повторюваний пістолет, що діє відбоєм».
Автоматика пістолета Borchardt C-93 заснована на принципі віддачі ствола при короткому (10 мм) його ході. Запирання каналу ствола — жорстке з затворним вузлом кривошипно-шатунного типу. При спільному відкаті ствола і затвора кривошип, взаємодіючи з рамкою пістолета, виводиться з положення «мертвої точки» і відкриває затвор. При русі затвора до крайнього заднього положення обертовий шатун зводить ударник.
Механізм улаштований так, що після виведення кривошипа з положення «мертвої точки» його виступ, ковзаючи по поверхні копіра, зробленого в рамці пістолета, змушує кривошип обертатися прискорено. У результаті лінійна швидкість кінцевої точки кривошипа — в місці з’єднання з шатуном — у кілька разів перевищує швидкість відкату ствола зі ствольною коробкою. Енергія, яку при цьому набувають елементи затвора, пропорційна квадрату їхньої швидкості. Таким чином, відбувається «перекачування» енергії від ствола до затвора. Ствол зі ствольною коробкою, віддавши частину енергії ведучій ланці затвора (в даному випадку кривошипу), зупиняються, ударяючись із невеликою швидкістю об рамку пістолета. Механізм, що змушує елементи затвора рухатися швидше відкатного ствола, називається прискорювачем. Його застосування сприяє підвищенню надійності функціонування відкатних частин. Згодом він був багаторазово використаний у системах стрілецької та авіаційної гарматної зброї з відкатом ствола.
Принцип автоматики на основі віддачі ствола і тип запірного вузла пістолета з автоматичним зведенням ударника при відкаті рухомих частин мають явні ознаки запозичення в кулемета Гайрема Максима. Проте запозичення це творче, оскільки положення кривошипа і шатуна порівняно з кулеметом Максима Борхардт змінив, розгорнувши їх на 180 градусів і закривши затворним вузлом ствольну коробку пістолета. Пізніше подібним чином був змінений кривошипний механізм затвора при модернізації кулемета Максима на заводах Віккерса.
Разом з цим, у пістолеті Borchardt C-93 застосовано низку абсолютно нових для того часу технічних рішень, що використовуються практично у всіх подальших зразках пістолетів. Серед цих нововведень такі:
— Розміщення патронів у руків’ї зброї в знімному магазині ємністю на вісім патронів.
— Зручна кнопкова клямка магазина, що розміщується з лівого боку рамки пістолета.
— Гільза патрона пляшкового типу.
— Застосування міцної металевої оболонки для свинцевої кулі.
— Застосування на денці гільзи проточки для викидача гільзи і патрона замість фланця.
Останні два технічні рішення обумовлені тим, що патрони з фланцем незручні для розміщення в магазині, а м’яка свинцева куля піддається деформаціям при досиланні з магазина в патронник. Патрон Борхардта одразу ж був використаний Йозефом Федерле і його двома братами, які розробляли на заводах Пауля Маузера широко відомий згодом пістолет «Маузер» К96. Проте при цьому заряд патрона було підсилено за рахунок використання пороху кращої якості і більшої навіски заряду. Значно пізніше цей патрон був застосований для пістолетів і пістолетів-кулеметів, створених радянськими конструкторами (наприклад, для пістолета ТТ і пістолета-кулемета ППШ). Цей же патрон, але в дещо вкороченому (з 35 мм до 30 мм) вигляді використовувався в пістолеті німецького конструктора Георга Люгера і в японському пістолеті «Намбу» конструкції генерала Кійіро Намбу.
Магазин пістолета на вісім патронів згорнутий із листової сталі з сімома отворами для контролю кількості патронів. Подаюча пружина склепана з 12 однакових сталевих пластин. Дно магазина дерев’яне, з горіхового дерева. Щічки руків’я пістолета також виконані з горіха і кріпляться до рамки гвинтами по одному на кожну щічку. Пістолет Borchardt C-93 оснащений приставним дерев’яним прикладом із прикріпленою до нього шкіряною кобурою.
Серед численних конструкцій, автори яких намагалися створити автоматичну короткоствольну зброю, пістолет Borchardt C-93 суттєво вирізнявся на краще. Відзначався він точністю виготовлення і відмінною обробкою, хорошим боєм і високою скорострільністю. Поява пістолета Borchardt C-93 викликала потік захоплених відгуків у пресі. Той часовий період характеризується численними спробами збройових фірм створити як противагу револьверам зброю, у якій процес перезаряджання здійснювався б за допомогою енергії пострілу. Але всі вони у порівнянні з несподівано з’явившимся пістолетом Borchardt C-93 виглядали досить посередньо.
Ось як, наприклад, оцінював пістолети Борхардта і Маузера російський кавалерійський офіцер — ротмістр барон Каульбарс:
«Пістолет Борхардта має на відміну від інших систем ту зручність, що:
-
Його за дві секунди можна зарядити в темряві.
-
При повному магазині він усе ж не заряджений і ударник не зведений, тоді як “Маузер” заряджений і курок зведений.
-
“Борхардт” за одну секунду розряджений, а “Маузер” можна розрядити тільки пострілами або відкрити затвор і висипати патрони в руку по черзі, діючи затвором обойми, потрібної, однак, для нового заряджання вже немає».
Разом з тим пістолет Borchardt C-93 виглядав досить незграбно через затильник рамки, що далеко виступає назад, і кожух, який прикриває зворотну пружину. У Росії пістолет Borchardt C-93 отримав стриману оцінку. Із документів 1898 року випливає, що при випробуваннях комісією ГАУ пістолет справно функціонував лише за умови добре змащених частин. При забрудненні та запиленні у нього починалися відмови. У висновках комісії, зокрема, зазначалося:
«…Повне розбирання і збирання пістолета вимагають такої вправності і взагалі настільки утруднені, що їх проведення нижніми чинами не може бути допущено без значного ризику зіпсувати зброю…
Механізм пістолета Borchardt C-93 дуже чутливий до впливу пилу; вимагає для справного дії постійного і рясного змащування… для запобігання випадковому пострілу необхідно закріплювати пружини ударника особливим запобіжником… через забудькуватість або недогляд цей прийом не завжди буде дотримано, тим більше, що немає чіткого розрізнення між піднятим і опущеним положеннями запобіжника…»
Сам Борхардт, будучи багатоплановим винахідником, не займався модернізацією свого дітища. Можливо, тому його зброя так і не набула широкого поширення — загалом було випущено 3,5 тис. екземплярів. Ідеї Борхардта отримали логічне завершення в пістолеті «Парабелум», створеному найближчим помічником винахідника, інженером фірми DWM Георгом Люгером. Не придумавши нічого нового, він просто переконструював зброю свого попередника, але так вдало, що цей пістолет набув надзвичайно великого поширення і загального визнання. У патентах Георга Люгера ім’я Борхардта не фігурує.
ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПІСТОЛЕТА Borchardt C-93
Маса пістолета з магазином без патронів і без приставного приклада — 1,270 кг
Маса пістолета з магазином без патронів і з приставним прикладом — 1,720 кг
Довжина пістолета без приклада — 352 мм
Довжина пістолета з прикладом — 680 мм
Висота пістолета — 137 мм
Ширина пістолета — 47 мм
Ємність магазина — 8 патронів
Довжина ствола — 190 мм
Початкова швидкість кулі — 430 м/с
