Коли в Європі спалахнула світова війна, з’ясувалося, що далеко не всі британські будинки мали підвали, всередині яких люди могли б вижити під час бомбардувань нацистів. Гостра потреба у вирішенні цієї проблеми назріла до 1941 року, коли бомбардування міст німецькою авіацією набуло регулярного характеру.
Одним із рішень цієї проблеми стала конструкція, запропонована професором Кембриджського університету Джоном Бейкером, яку назвали «Укриттям Моррісона» на честь тодішнього міністра безпеки Герберта Моррісона. Ідея, покладена в основу конструкції, що згодом врятувала тисячі людських життів, була геніальною у своїй простоті та ефективності. Бейкер створив, по суті, спеціальну захисну капсулу, що являла собою захищене міцним металевим каркасом ліжко.
Її верхня і нижня стінки були виконані з сталевих листів товщиною 3 мм, а бокові являли собою дуже міцну металеву клітку. Розміри «Укриття Моррісона» були такими: довжина — 2 м, висота — 1,2 м і ширина — 0,75 м. Постачалося воно у вигляді наборів «Зроби сам» і містило в собі 359 деталей.
Також «Укриття Моррісона» іноді використовували як обідній стіл — для цього одна з ґратчастих стінок знімалася, і з’являвся простір для розміщення ніг тих, хто сидів.
До кінця 1941 року було виготовлено майже шістсот тисяч таких захищених ліжок, а у 1943-му, коли нацисти почали обстрілювати британські міста крилатими ракетами Фау-1, у терміновому порядку виготовили ще сто тисяч.
Окремо варто зазначити, що завдяки відносно невеликій ціні, яка становила 350 фунтів, «Укриття Моррісона» міг собі дозволити практично кожен британець середнього достатку. Для малозабезпечених сімей, які мали сукупний дохід менше 400 фунтів, «Укриття Моррісона» постачалося безкоштовно.
На відео професор Бейкер (розробник) з університету Кембриджа розповідає про « укриття Моррісона». За свій винахід він після війни отримав навіть премію у 3000 фунтів.