Таке прізвисько японському флотоводцю Хейхатіро Тоґо дали західні журналісти не дарма: він став першим азійським адміралом, якому вдалося завдати нищівної поразки флоту європейської держави. Ім’я Тоґо пов’язується зі становленням могутності Імператорського флоту Японії.
Флотську службу 19-річний Хейхатіро розпочав у переломний для історії Країни висхідного сонця момент — епоху революції Мейдзі. У 1867 році він разом із двома братами вступив до флоту правителів провінції Сацума, отримавши перший бойовий досвід під час громадянської війни. Після її завершення уряд імператора взявся за інтенсивну модернізацію країни, насамперед — військового флоту, що мав стати гарантією від перетворення Японії на колонію більш розвинених держав. Окрім закупівлі кораблів і створення власної кораблебудівної бази, велика увага приділялася підготовці кадрів.
Звісно, за зразок обрали найкращий флот того часу — британський Royal Navy. У 1872 році Тоґо разом з іншими кадетами був направлений на навчання до Великої Британії, де провів 7 років. За цей час він здійснив навколосвітню подорож на кораблі «Гемпшир», вивчав математику в Кембриджі, здобув військово-морську освіту у Королівській військово-морській академії в Портсмуті та Королівському морському коледжі в Гринвічі.
КАР’ЄРА ОФІЦЕРА
Після повернення з Туманного Альбіону Тоґо проходив службу на різних офіцерських посадах, а в 1885 році отримав командування своїм першим кораблем — канонеркою «Амаґі», на якій протягом трьох років служив старшим офіцером.
Мирна служба тривала розмірено. У 1887 році Тоґо присвоїли чин капітана 1-го рангу. Деякий час він командував військово-морською базою Куре. На всіх посадах Тоґо зарекомендував себе з найкращого боку — як грамотний, досвідчений фахівець і вольовий командир. Саме такі офіцери були потрібні Імператорському флоту — в 90-ті роки XIX століття Японія стрімко наздоганяла європейські країни за рівнем розвитку й готувалась за їхнім прикладом перейти до зовнішньої експансії. Благо, поряд був зручний об’єкт — Китай, що застряг у середньовіччі. У 1894 році спалахнула японсько-китайська війна за панування над Кореєю (що була васалом Китаю). Тоґо в той час командував крейсером «Наніва», і саме йому довелося зробити перші постріли у тій війні — 24 липня по китайському крейсеру «Цзююань». Наступного дня «Наніва» потопив британський пароплав «Коушинг», зафрахтований китайським урядом для перевезення військ до Кореї. 17 вересня 1894 року крейсер відзначився у вирішальній битві на річці Ялу, результатом якої стало знищення китайського флоту. У підсумку Японія встановила панування над Кореєю, а Тоґо здобув популярність як один з героїв війни.
ЗІРКОВИЙ ЧАС
28 грудня 1903 року віцеадмірал Тоґо отримав нове призначення — він став командувачем Об’єднаного флоту. Тепер Японії протистояв значно серйозніший ворог — Росія, що прагнула закріпитися в Маньчжурії та на Тихому океані. Протистояння двох держав вилилося в російсько-японську війну, яка розпочалася 9 лютого 1904 року. Тоґо беззмінно командував Об’єднаним флотом протягом усієї війни. Під його керівництвом японський флот здобув повне панування на морі, надійно блокувавши з моря Порт-Артур і не допустивши прориву головних сил 1-ї Тихоокеанської ескадри до Владивостока та їхнього з’єднання з Владивостоцьким загоном крейсерів. 27 травня 1905 року в Цусімській битві японський флот вщент розгромив 2-гу і 3-тю Тихоокеанські ескадри, які йшли з Балтики. Підсумком війни, що завершилася 5 вересня 1905 року, стало знищення основних сил російського флоту, анексія Японією півострова Люйшунь (Ляодун) у Китаї та Південного Сахаліну. Після Цусіми Тоґо був удостоєний усіх вищих нагород Японії й став начальником Головного морського штабу.
У 1913 році йому було присвоєно почесний титул адмірала флоту. Під час Першої світової війни Тоґо вже не обіймав жодних офіційних посад, але брав участь у прийнятті більшості важливих рішень, пов’язаних із флотом. Крім того, адмірал виконував ще одну дуже почесну функцію: з 1914 по 1924 рік він був одним із вихователів спадкоємця престолу принца Хірохіто — майбутнього імператора Японії. Тоґо помер 30 травня 1934 року у поважному віці 86 років. Син Тоґо та його онук також служили в Імператорському японському флоті, причому онук загинув у жовтні 1944 року в битві в затоці Лейте на борту крейсера «Мая».
