Стальна каска (шолом) зразка 1936 року СШ-36, вона ж «халхінголка», вона ж «хасанка», була прийнята на озброєння РСЧА у 1936 році. Іноді каску називають «Вухатою». За легендою сам С.М. Будьонний вплинув на її дизайн: для захисту бійця від шабель передбачалися широкі вушні поля, що відводили удар у бік.
Перше бойове хрещення СШ-36 отримала в Іспанії, де у 1936–1939 роках йшла громадянська війна. В Іспанію каски постачали як військову допомогу республіканцям. Потім у 1938 році на Далекому Сході на озері Хасан, коли японські війська вирішили зайняти сопку Заозерна за 150 км від Владивостока.
Після поразки на озері Хасан, японські війська вирішили «віджати» частину території у Монголії, на яку вже мав види Союз. Так влітку 1939 року японські війська за підтримки танків і літаків увійшли на територію Монголії на 40 км. Так почалася чотиримісячна повномасштабна війна за «радянську» Монголію.
З обох сторін у військовому конфлікті брало участь понад 100 000 солдатів. Японці зазнали поразки. А назва «Халхінголка», нарівні з назвою «Хасанка», закріпилася за каскою СШ-36 саме під час цієї війни, коли всі радянські війська були одягнені у СШ-36 у прикордонному районі річки Халхін-Гол.
Після бойового хрещення в районі річки Халхін-Гол СШ-36 довелося випробувати на собі фінські морози під час Зимової війни.
«Халхінголка» була основною каскою до початку Другої світової війни і мала замінити застарілі каски Адріана М1916 та Sohlberg M17.
СШ-36 став першим вітчизняним шоломом, який почали масово виробляти для потреб армії. Шолом виготовлявся зі сталі товщиною 1,1 мм і важив 1200–1300 грамів. Вага залежала від розміру, було 4 розміри каски і 8 розмірів підшоломників (від 53 до 60). Підшоломник був запозичений у шолома Шварца М-30, який не був прийнятий на озброєння. Підшоломник виготовлявся з тканини з регулювальним шнурком. Усередині підшоломника розташовувалися алюмінієві смуги, які виконували амортизаційні функції та забезпечували додаткову вентиляцію. За допомогою трьох заклепок відбувалося кріплення каски до підшоломника в районі алюмінієвої стрічки. Підборідний ремінь для каски виготовляли зі шкіри або тканини, а їхня довжина регулювалася за допомогою квадратних пряжок. У верхній частині каски мався невеликий гребінь, під яким знаходився вентиляційний отвір. СШ-36 фарбували у темно-зелений колір.
Після практичного використання під час бойових дій СШ-36 з’ясувалося, що широкі поля для захисту від шаблі, на яких наполягав С.М. Будьонний, створювали ефект «паруса», і під час вітру вони створювали сильний шум, що відволікав бійця і заважав йому орієнтуватися на звук. Окрім цього, козирок на СШ-36 погіршував огляд. Також захисні властивості шолома від куль і уламків залишали бажати кращого.
СШ-36 «Халхінголка» продовжувала перебувати на постачанні далекосхідної групи військ протягом усієї Другої світової війни й закінчила свій бойовий шлях у вересні 1945 року з капітуляцією японської армії.
