Науково-дослідні роботи (НДР) зі створення снайперської гвинтівки під стріловидний боєприпас отримали кодову назву «Фінвал». Експериментальний зразок снайперської гвинтівки конструкції Н.С. Лукiна з магазином ємкістю 15 патронів був розроблений на базі снайперської гвинтівки Драгунова. Особливістю конструкції гвинтівки є застосування гладкого ствола без нарізів у каналі. Особливістю боєприпасу — висока швидкість польоту стріли (1100–1200 м/с) і велика настильність траєкторії (дальність прямого пострілу). Для обтурації при проходженні по каналу ствола стріла знаходилася в спеціальному пластиковому (алюмінієвому) піддоні, який при пострілі руйнувався особливим дульним пристроєм. Основними недоліками такої схеми були небезпека травмування стрільця або оточуючих осколками піддона, а також низька зупинна дія стріли й незадовільна кучність. НДР було закрито.
